
«За повільністю його рухів була прихована здатність до миттєвої реакції в хвилину зустрічі з ворогом. Він міг пробігти 30-50 та більше кілометрів надскладною місцевістю, в дощ, стужу, завірюху та, незважаючи на небезпеку, з надто скромним за нинішніми часами спорядженням – карабіном, маузером та вірним помічником в бойових справах кудлатим Індусом**, стати до бою та затримати озброєних до зубів порушників кордону». Так описували радянські засоби пропаганди легендарного прикордонника, Героя Радянського Союзу, полковника Микиту Карацюпу.
На жаль, його ім'я, як і ім’я тисяч інших українців, що прославили свою націю, несправедливо забуто в самій Україні. За 20 років служби на кордоні Микита Федорович брав участь у 120 бойових зіткненнях, затримав 338 порушника кордону та знищив 129 диверсантів. Сам був неодноразово поранений та контужений.
Окрім того, що Микита Федорович був надзвичайно вправним прикордонником, він вніс великий внесок у розвиток службового собаківництва. Його теоретичні та практичні розробки стали основою методики радянської школи службового собаківництва і залишаються актуальними й донині. За своє життя Микита Карацюпа підготував близько 1000 слідопитів – висококласних майстрів воєнної справи.