Последние сообщения блогов
Розділ 3. Діти Землі, шанувальники Сонця
“Колись у сиву давнину народив Батько Коло з Матір'ю Дажземлею грозовою під час нічної грози люд вкраїнський (опалені дерева) та й дав їм землю з півночі на опівдень – од моря до моря та з заходу на схід – од Дунаю до Дніпра-Дону, та й заповів їм не ходити за ту землю та не оддавати. А щоб сильні були – пов'язав Словом: поки шанувати будете Мене з Матір'ю та Слово оте стосове, будете неуборимі, доки бринітиме отой Звичай в совісті (душі вашій)...”
Так оповідає походження українського народу та головні заповіти богів-прародителів настільки стародавній, наскільки невідомий широкому загалу Супойський переказ (назва походить від річки Супій, у долині якої його було складено). Коли саме виник наш народ – важко сказати достеменно ; науковці стверджують, що перші етноси починають формуватися ще в епоху мезоліту, а остаточно оформлюються як народи в наступні епохи – неоліту й енеоліту. Єдине, що не викликає сумніву, це його приналежність до індоєвропейської сім'ї народів. Зважаючи на географічний збіг територій виникнення індоєвропейців (за лінгвістичними даними М. Д. Андрєєва) з місцем постійного проживання українського етносу, який завжди, скільки себе пам'ятає, проживав на своїй землі, можна зробити висновок про його безпосереднє відношення до зародження племен перших індоєвропейців. Паралельно з даними лінгвістики додаткові орієнтири може дати нам археологія та етнографія . Досліджуючи давні поховання людей часів мезоліту, фахівці з речознавства виявили в них матеріали, які беззаперечно вказують на автохтонне походження багатьох культів та обрядів українців, таких звичних нам сьогодні.
Перші обряди, що виникли в людей, які заселяли територію України у мезоліті, були пов'язані з шануванням Землі та Сонця – основних життєдайних чинників, унаслідок взаємодії яких виникло саме життя. Це, як бачимо, дуже чітко виражено в Супойському переказі, який виводить наш родовід від цих світових потуг. Основу генетичного українського світорозуміння археологи виявили, розкопуючи вже знайомі нам мезолітичні могильники поблизу сіл Волоське та Василівка Дніпропетровської області. Поховані в них люди лежали скорчені, на правому боці, головою на південний схід. Ноги небіжчиків були підігнуті, а руки зігнуті в ліктях так, що стулені разом долоні фіксувались перед обличчям, неначе людина комусь поклоняється або молиться .
Така орієнтація похованих, як і сама поза, на думку вчених, переконливо свідчить, що божеством, якому поклонялось найдавніше населення степів України доби мезоліту, було сонце. Розміщення померлих обличчям до світила, яке народжується та підіймається небосхилом, набираючи сили, мало неначе “прив'язати” до нього душу, що покинула тіло, спрямувати її до Небес, туди, де проходив шлях великого Батька-Сонця, який колись дав їй життя. Тому й кажуть : яка віра, така й дія, такий і спосіб життя, так і жити буде . Один раз прийнявши чужинський звичай, який здається новим та прогресивним, тим самим робиш крок назустріч власному упокоренню, навіть якщо воно спершу має форму простого поклоніння іншим зображенням бога-покровителя роду-племені. Пригадайте фіаско Радянського Союзу у протистоянні з Америкою.
Чому Правда “Країни Рад” не встояла проти Брехні “Імперії Зла”? Звісно, через наше рабське поклоніння перед цінностями західної цивілізації. Хай би навіть ці цінності були справді прогресивними, однак натомість маємо цілковиту економічну руїну, найкращі фахівці працюють за кордоном , а перед нами - перспектива сировинного придатка. Однак зупинити прогрес неможливо, інколи навіть шкідливо, тому ми можемо лише взяти його під належний контроль, скеровуючи у правильне русло й використовуючи собі на користь. Так вчинив комуністичний Китай, хоч і на свій лад, з метою збереження азійської деспотії – дозволив приватну власність і поставив її під жорсткий контроль держави. Це було можливим лише в суспільстві, де збереглися традиції, що домінували над офіційною ідеологією держави. У нашому випадку Радянський Союз тримався лише на фанатизмі віри в курс Партії, розвінчавши який, М. Горбачов зруйнував усе...
Оскільки сонце рухається небом по колу, з давніх-давен його символом стає саме цей геометричний знак, а пізніше, в індоєвропейських народів (особливо арійців, початковим центром цивілізіції яких були українські степи) – також колісниця, у назві якої - тотожний корінь.
Вважалось, що Сонце вранці виїжджає на небо на колісниці, запряженій парою коней, і оббігає чотири сторони світу . Тому з а старих часів сонце часто символічно називали