
12 грудня, 92 роки тому народивсяЛеонід Федорович Биков- перший Степовий Батько українського козацтва за часів московсько-більшовицької окупації (т.зв. УРСР), справжній народний улюбленець («у нього душа – як окраєць хліба, хоч до рани її притуляй»), якого ненавиділа влада за безкомпромісність і відвертість. Биков був внутрішньо вільною людиною. А вільна людина завжди непередбачувана, бо робить вона тільки те, що їй підказує власне сумління.
Несподіваний виступ Леоніда Бикова на 60-тій річниці КДБ УРСР з закликом до сумління, покаяння визвав шок і злість у тодішнього керівництва. По «правдолюбцу» вирішили вдарити через родину, дітей, а коли і через це не вдалося зламати Бикова, то застосували перевірену «зброю» - «випадкові» «автокатастрофи».
Перша спроба виявилась невдалою -«Может, хватило бы и одной, но они с мамой нечаянно выжили.»(Олесь Биков). За кілька років потому (12 квітня 1979 року) «зустріч» з асфальтировочою машиною для Бикова вже виявилась фатальною. Намагались пов’язати цю аварію: то з інфарктом (судмедекспертиза показала що його не було на момент аварії), то з самогубством (тоді навіщо йому було тиснути на гальма протягом 22 метрів до моменту зіткнення). За остаточною версією слідства – аварія відбулась "из-за грубой небрежности неопытного водителя" (Леонід Биков, маючи великий досвід за кермом наїздив не одну тисячу км). Цей спосіб прибирання справжніх синів України гебістською агентурою було задіяно неодноразово – згадаймо В’ячеслава Чорновола, Анатолія Єрмака.
Україна ще чекає на свою Люстрацію. Рано чи пізно винуватців буде покарано.