
"Махновський і оунівський рух є родинно-близькими явищами. Це різні форми «партизанщини», що ставила своєю ціллю утворення на землях України нового суспільного ладу, який відповідав би потребам українського народу.
(Оксана Ліанова "Нестор Махно. Український відлік.")
8 листопада (за новим стилем) 1888 року в селі Гуляйполе Єкатеринославської губернії, на землях давніх запорожців, народився Нестор Іванович Махно, лідер найбільшого в ХХ ст. селянського повстанського руху за"звільнення рідної України від російського гніту", від"московських насильників".
Той факт, що на теренах одного й того ж географічного регіону, населеному одним і тим же етносом у різні історичні епохи виникають масштабні народні рухи, які мають виразні риси спорідненості і одночасно спостерігається відсутність цієї подібності десь інде, говорить не про випадковість, а про саму звичайну історичну спадковість цих явищ - однокореневість махновського руху з традиціями запорозького козацтва. Обидва війська існували переважно за рахунок самопостачання, спирались в своєму існуванні на енергію низових верств українського селянства. Ідентичним був принцип комплектування війська - територіальний, з переважно добровільним характером вступу. Командний склад був виборним, невіддільним від рядової маси, мав якнайширші внутрішні повноваження, що поєднувались з можливістю його заміни згідно рішення загальної ради бійців, що визнавалась головним керівним органом. Військові трофеї збиралися у спільну власність з подальшим пайовим розподілом. Обома військами була витворена самобутня військова тактика, що базувалась на застосуванні маневру непрямих дій, посиленій розвідці та застосуванні військових хитрощів як тактичного чинника.
Ставлення діячів УНР до повстанства як до національно незрілого руху, зневажання негайними селянськими вимогами, викликало врешті-решт недовіру українського села до держави, що обернулось трагедією загальнонаціонального масштабу.
Пропонуємо вашій увазі скорочену статтюС.Бордульова «Махно і Україна».