"Він знехтував всім, що було йому найдорожчого в світі,
знехтував і самим життям - аби піднести свою вітчизну."
Пилип Орлик
25 липня 1687 року на Коломацькій раді козацька старшина обрала Івана Мазепу гетьманом України. Одночасно з обранням гетьмана були також прийняті т.зв. Коломацькі статті, які регулювали стосунки між Українським гетьманатом та Московським царством. В цих статтях було закріплені положення попередніх домовленостей, але з деякими додатками на користь Москви.
Після великого Богдана Мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного володаря, монарха. Недарма в народі побутувала приказка: «від Богдана до Івана не було гетьмана». Свою владу він ототожнював з могутністю держави. Мазепа якнайрішучіше захищався від будь-яких посягань з боку запорожців, що боролися за свою автономність, і від деяких старшин, які посилали донос за доносом цареві. У своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на Польщу, Крим і Туреччину. Боротьба з Росією видавалась на той час безнадійною, тому тривалий час Мазепа просто продовжував лінію Самойловича, спрямовану на забезпечення максимально можливої автономії.
Пропонуємо вашій увазі статтю Тараса Чухліба "Перші роки гетьманування Івана Мазепи", що об'єктивно висвітлює діяльність Івана Мазепи, як гетьмана України.