
8 квітня 1709 р. (у Великих Будищах) була укладена українсько-шведська угода між Гетьманом Іваном Мазепою і кошовим отаманом Костем Гордієнком — з одного боку, і Королем Карлом XII — з другого боку про те , що "Україна обох сторін Дніпра з Військом Запорозьким і народом українським має бути вічними часами вільною від усякого чужого володіння... Цілісність границь її, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв її свято мають заховуватися...". Гетьман склав із кошовим договірну умову, до якої шведський король приєднав своє зобов'язання, не підписувати з царем миру, доки Україна не буде вільна від московського панування.
Запорозька Січ протягом усього свого існування залишалася найдемократичнішим осередком в Україні. Запорозькі козаки, за одностайним рішенням Січової ради(23 березня), приєдналися до Мазепи і Карла XII в боротьбі проти Петра І, щоб визволити українців з рабства і московської тиранії і відновити "самовладність" України, за принципами закріпленими через рік в Конституції Пилипа Орлика (1710 р.).