Последние сообщения блогов

27 березня 1654 року в Москві було ратифіковано Переяславську угоду про військово-політичний союз між двома самостійними державами – Україною і Московщиною. Московія, яка (за В.Ключевським) «протягом 6 літ приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького, попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до упадку, як Україна пустошилася союзниками-татарами» у національно-визвольній війні проти польського панування, вирішила скористуватись скрутним становищем сусіда і «по-братськи» «допомогти». Наслідки, про які, мабуть, здогадувались Іван Богун, Іван Сірко, Петро Дорошенко та інші полковники – противники цієї угоди, відомі. Військово-політичний союз України і Московщини поступово перетворився на панування Москви над Україною. Переяславська угода, яка була складена для забезпечення української державності, порушується вже через два роки (1656 р.), коли Москва підписує у Вільні союзний договір з Польщею. Остаточно її «анулює» в 1764 році російська імператриця Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург (Катерина II). Причому «анулювала» так, що не залишилось оригіналу угоди, окрім сфальшованих «переяславських статей» (1659 р.). В цьому ж році вона ліквідовує в Україні Гетьманство. В 1775-му знищує Запорозьку Січ, в 1783-му запроваджує кріпацтво, тим самим остаточно «інтегрує» Україну до складу Російської Імперії.

Для тих хто забув, чи не знає про наслідки такої «братской» допомоги, "споконвічної дружби" пропонуємо аналітичну статтю Михайла Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання? Критичні замітки з приводу однієї концепції»