Последние сообщения блогов
25 грудня (за старим стилем) у 1845 році в Переяславі Тарасом Шевченком було написано «Заповіт». До цієї річниці наводимо доповідь Дмитра Донцова «Заповіт Шевченка». Слова, сказані 60 років тому на Шевченківській академії в Торонто 9-го березня 1950 року, актуальні і сьогодні.
Як і тоді, так і зараз існує поділ суспільства. Абсолютна більшість людей - «раби незрячі гречкосії», «окрадений люд», що вміють тільки «стогнати та, стогнучи, долю проклинати», «жито панам сіять». Друга частина – це неукраїнська влада, держапарат. Сюди ж відноситься й «п’ята колона», що складається з українців-запроданців, які «помагали москалеві господарювати». Але існує і третя частина, що їх Шевченко звав «лицарі святії», «орли України». «Вони тільки могли створити з племені рабів вільну націю, де була б своя правда, своя сила і своя воля, не воля й сила займанця, ні його брехня.» Це – козаки. На жаль, справжніх козаків небагато. І навіть, серед тих, хто називає себе козаками є представники «п’ятої колони».
«...Вивчаймо його Заповіт! Заповіт того, хто карався, мучився, але не каявся! Заповіт старої героїчної страшної ворогам України! Хай слово його лунає кличним дзвоном, щоб почули оглухлі, щоб випростовувалися похилені й горбаті! Щоб устали мертві! Щоб знову воскресли тіні славних прадідів! Щоб знов на нашій землі росли, змагались, жили! Щоб обновилась, як орля, юність нації! Щоб, як зерно великих чинів, глибоко запала в наші очищені, ушляхетнені, осуворені душі його віра безмежна! Його ненависть палаюча! Його гаряча любов!»
Доповідь Дмитра Донцова «Заповіт Шевченка»