В останні дні можна було спостерігати веремію подій і заходів, присвячених 75-роковинам Голодомору 1932-1933 років. Нажаль, єдиною позитивною офіційною подією, на фоні традиційних ліберальних плачів професійних українців, було знесення в Києві пам'ятника товаришу Косіору, який, будучи генеральним секретарем КП УРСР, писав у своїй пояснювальній записці до ЦК ВКП(б) 15 березня 1933 р.: «Те, що голодування не навчило ще дуже багатьох колгоспників уму-разуму, показує незадовільна підготовка до сівби якраз у найбільш неблагополучних районах».Абсолютно нормальною для сучасної псевдоукраїнської держави була ситуація, коли пам'ятник цьому покидьку захищала від знесення купка дегенератів, які відверто ненавидять все українське, і відкрито плюють на пам'ять мільйонів померлих з голоду українців. Причому цим недолюдкам після арешту не було винесене навіть адміністративне покарання, не дивлячісь на зухвалий опір міліції та представникам влади.
В цей же час на телеканалі з промовистою назвою «Україна» ситі інородці влаштовують ток-шоу на тему Голодомору, і слухають, поблажливо посміхаючись, як місцеві та завезені з Росії українофоби хвацько витанцьовують на українських кістках.
Як влучно помітив один добродій, сучасну політику українських лібералів щодо Голодомору можна добре описати гаслом «Запали свічку разом з Косіором!». Адже, разом з голосними плачами і слізними проханнями визнати Голодомор геноцидом українського народу, українці продовжують ходити вулицями Урицького та проспектами Косіора, і на них продовжують зневажливо дивитися істукани незліченних Іллічів, Чубарів, Петровських та інших організаторів антиукраїнського терору.
Але українці, не чекаючи вже нічого від влади, починають самі порядкувати в своїй хаті – і в інформаційному просторі, і прямою дією. Так, наприклад, українці Київщини та Полтавщини самі зносять пам'ятники Ульянову-Бланку, а українці Одеси жорстко ставлять на місце українофобів з ЗУБРу. І це тільки початок. Коли ідол Косіора відірвався від постаменту, непомітно почалася нова ера, і сучасним косіорам, чубарям, кагановичам – справжнім та духовним нащадкам організаторів Голодомору – вже найближчим часом доведеться заплатити за всі ці 75 років мовчазної ганьби.