Последние сообщения блогов

Зовсім недавно, 1 березня в Посольстві Німеччини відбулася лекція аспіранта Гамбурзького університету Ґжеґожа Россолінського-Лібе на тему "ОУН-УПА і етнічне та політичне насильство на Західній Україні, 1939-1950". Заїжджий аспірант, не обтяжуючи себе наведенням фактів чи врахуванням історичного контексту, робив різкі заяви про український національно-визвольний рух 40-50 років ХХ століття. Причому, незважаючи на той факт, що мова йде про відтяті від самої Європи території, окуповані комуністичним режимом, цей аспірант по відношенню до дій повстанців вдався до визначень у стилі радянської пропаганди: «фашизм», «етнічні чистки», «військові злочини»...

Звичайно, такий підхід викликав критичну реакцію у багатьох українських істориків. Крім того, надати приміщення для проведення лекції відмовилися всі попередньо згодні установи. У відповідь на це організатори візиту німецького історика, серед яких найбільш активним був Фонд Гайнріха Бьолля, поширили заяву про "плачевний стан академічних свобод" в Україні, яку підтримали і його зарубіжні колеги-історики.

Складається враження, що проти українського визвольного руху України взагалі представниками Заходу ведеться серйозна інформаційна війна, спецоперації якої проводяться навіть на рівні керівництва Євросоюзу. Особливу роль в цьому процесі відіграє Німеччина. Недавня смерть в німецькій в'язниці українця Івана Дем'янюка, звинуваченого в усіх можливих злочинах фашизму, тоді як в Німеччині давно амністовані навіть офіцери СС, – яскравий приклад такої інформаційної спецоперації.
Як не згадати тут класика: «А судді хто?»

Але найгірше те, що серед українських істориків та інтелігенції знаходяться люди, готові підтримати кампанію з паплюження пам'яті борців за волю України аби лише виглядати "достатніми європейцями". Насправді ж такий підхід – ні що інше, як політика подвійних стандартів, яка ставить права українців значно нижче за права інших народів.

Одним з таких прикладів вітчизняної історичної "толерантності" та "боротьби з фашизмом", є збірка статей львівського історика Я.Грицака «Страсті за націоналізмом», про якого гарно сказав Левко Лук'яненко: "Він один з тих рідкісних українських учених середнього і старшого віку, які завдяки доброму знанню англійської мови вирвалися з цупких обіймів московських суспільно-політичних понять, і вносить до сфери Українських гуманітарних наук західноєвропейські поняття. У цьому його можна було б поставити молодим нашим суспільствознавцям за приклад, коли б не сумнів: він захищає українців на міжнародному рівні чи європейську космополітичну течію в Україні?"

Заради ширшого висвітлення теми пропонуємо увазі читачів дві полемічні статті (суттєво скорочені версії яких були виставлені на "Українській правді"), люб'язно надані нам для публікації професором Національного Університету «Києво-Могилянська Академія» Леонідом Залізняком.

ПРОВИНИ УПА ПЕРЕД УКРАЇНЦЯМИ ТА ЇХНІМИ СУСІДАМИ ЗА Я.ГРИЦАКОМ

ГРІХ КОЛАБОРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ