З енциклопедії української міфології
Анатолій Єрмак: “Патріот не може бути рабом”
Самостійна Кубанська Народна Республіка
РОМАН ШУХЕВИЧ: ТАЄМНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ (скорочено)
П'ЯТА КОЛОНА В УКРАЇНІ: ЗАГРОЗА ДЕРЖАВНОСТІ
Русинський партикуляризм у сучасній Україні: витоки, ідеологія, прояв (скорочено)
«Доводити, що Закарпаття – українське за духом, немає потреби» (скорочено)
Іван Макарович Гончар(27.01.1911-18.06.1993) - видатний український громадський діяч, талановитий митець, пройшов війну 1941-1945 рр., брав участь у штурмi Берлiна, закінчив її старшим лейтенантом, командиром взводу зв’язку, нагороджений орденом Вiтчизняної Вiйни II ступеня, медалями “За вiдвагу”, “За перемогу над Нiмеччиною” та iн.
Його колекцiя зразків народного мистецтва стає відомим громадським музеєм, джерелом національного пробудження. В порівнянні з істориками мистецтва, Іван Гончар вбачав у цих зразках не стільки результат творчого пошуку окремого художника чи ремісника, скільки конкретний прояв, у певному місці, в певному часі, єдиної української культури. Саме це його етнологічне розуміння українського мистецтва, виражене ним, українцем, зустріло опозицію з боку радянської влади.
В липні 1992 р. в Переяславі-Хмельницькому Великою Козацькою Радою Івану Гончару(тільки йому єдиному) було довірено почесну посаду - Духовного Батька Українського Козацтва.
Данило Нечай (р.н.н. – 20.02.1651р.), визначний військовий і політичний діяч, один з організаторів національно-визвольних змагань українського народу середини XVII ст., полковник брацлавський.