Последние сообщения блогов

01.04.2010 Річниця народження Миколи Гоголя

201 рік тому, 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині, народився видатний український письменник, історик - Микола Васильович Гоголь-Яновський. Йому випала доля писати у важкі для України часи, особливо як професійному історику, який писав «Історію України й півдня Росії». В цей час царизмом було запроваджено обов’язкову попередню цензуру книжок: «ни одна книга или сочинение не должны быти напечатаны в Империи Российской, ни пущены в продаж, не быв прежде рассмотрены цензурой» (указ Алєксандра I від 9 липня 1804 р.),створено таємну політичну поліцію (указ Ніколая I від 3 липня 1828 р.). А політична формула (промова міністра освіти С. Уварова від 21 березня 1833 р.): «всю освітню діяльність треба грунтувати на триєдиній формулі: православие, самодержавие, народность» - стала прапором міністерства освіти до кінця існування царської Росії. За якою і зараз намагаються зліпити з «братів-народів» таких собі шарікових – великих патріотів «комунальної квартири» імперії на чолі з главою домкома Швондером, таку собі «шведську сім’ю» народів-інтернаціоналістів де ні хто вже не знає, не пам’ятає своїх батьків, своєї історії.

І все ж таки, не зважаючи на всі ці цензурні припони, коректорські правки Миколі Гоголю вдалось в багатьох своїх творах передати любов до рідної України, її побуту, козацьких традицій і висміяти рабські порядки Московщини.

27.03.2010 Українсько-Московська угода 1654 року

27 березня 1654 року в Москві було ратифіковано Переяславську угоду про військово-політичний союз між двома самостійними державами – Україною і Московщиною. Московія, яка (за В.Ключевським) «протягом 6 літ приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького, попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до упадку, як Україна пустошилася союзниками-татарами» у національно-визвольній війні проти польського панування, вирішила скористуватись скрутним становищем сусіда і «по-братськи» «допомогти». Наслідки, про які, мабуть, здогадувались Іван Богун, Іван Сірко, Петро Дорошенко та інші полковники – противники цієї угоди, відомі. Військово-політичний союз України і Московщини поступово перетворився на панування Москви над Україною. Переяславська угода, яка була складена для забезпечення української державності, порушується вже через два роки (1656 р.), коли Москва підписує у Вільні союзний договір з Польщею. Остаточно її «анулює» в 1764 році російська імператриця Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург (Катерина II). Причому «анулювала» так, що не залишилось оригіналу угоди, окрім сфальшованих «переяславських статей» (1659 р.). В цьому ж році вона ліквідовує в Україні Гетьманство. В 1775-му знищує Запорозьку Січ, в 1783-му запроваджує кріпацтво, тим самим остаточно «інтегрує» Україну до складу Російської Імперії.

Для тих хто забув, чи не знає про наслідки такої «братской» допомоги, "споконвічної дружби" пропонуємо аналітичну статтю Михайла Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання? Критичні замітки з приводу однієї концепції»

25.03.2010 Річниця перемоги Кальницького полку Івана Богуна над польським військом

25 березня 1651р. під Вінницею була здобута блискуча перемога 3 тис. козаків Івана Богуна над 20 тисячним військом Калиновського, направленим польським королем Яном Казимиром на придушення національно-визвольного руху українців. Завдання Кальницького полку Івана Богуна було, обороняючи західні кордони визволеної території України, прийняти на себе один з перших ударів польсько-шляхетських військ, і затримати їх просування по Україні. Це завдання козаки блискуче виконали, продемонструвавши в двотижневій битві проти набагато кількісно переважаючого противника, бойову майстерність, політичні(в затягуванні часу за допомогою переговорів) і військові хитрощі, завзятість і кмітливість.

Ось як описує польський літопис критичний момент бою, коли ляхи вже майже заволоділи замком: «какой-то негодяй закричалъ: „Орда идетъ!“ На этотъ крикъ наши, тотчасъ потерявъ совершенно глаза, опрометью бросились и покинули, уже добытый, замок, оставили возы свои и больныхъ на лагерномъ мЂстЂ и за 7 миль убЂжали. Хмельницкій же, медленно, въ нЂсколько дней, прибылъ въ Монастыришки, но уже дЂло было кончено (po harapie) дивился и смЂялся, что наши безъ стыда, сами не зная для чего, ушли».

В цій битві Іван Богун проявив себе як талановитий полководець, великої відваги воїн, блискучий майстер захисту міст і польових боїв.

16.03.2010 Проголошення самостійності Карпатської Української Держави

15 березня 1939 р. Сойм (парламент) Карпатської України проголосив утворення незалежної Карпато-Української держави. Невідкладно було схвалено нову Конституцію та сформовано основні інститути держави. "Карпатська Січ", стала регулярною армією Карпатської України. Це була чергова спроба створити українську державність після української революції 1917-1920 рр. Але хортистська Угорщина, після невдалих зусиль по мадяризації закарпатських українців за допомогою угро-русинської п’ятої колони, перейшла (з 100-тисячною угорсько-німецькою армією) кордон і після жорстоких боїв з січовиками окупувала українську державу. Карпатські січовики, в рядах яких був і майбутній командарм УПА Р.Шухевич(Щука), стали одними з перших в Європі, хто зі зброєю в руках виступив проти нацизму. Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення української державності, в якій вбачають загрозу для свого існування промосковські імперіалісти, утворюючи московофільську, угро-русинську п’яту колону.

Про історичні витоки та сучасні прояви московсько-русинського сепаратизму пропонуємо ознайомитись з інтерв’ю доктора історичних наук, професора УжНУ Михайла Тиводара газеті «Дзеркало тижня»: «Доводити, що Закарпаття – українське за духом, немає потреби»(скорочено), та статтею О.Ляшенко «Русинський партикуляризм у сучасній Україні: витоки, ідеологія, прояв»(скорочено)

10.03.2010 Шевченкові дні

9-10 березня в Україні проходять Шевченкові дні, присвячені вшануванню творчості нашого Кобзаря, пророка - поета Тараса Григоровича Шевченка (9 березня 1814 р.- 10 березня 1861 р.). В своїх творах він оспівував славні часи козаків та гайдамаків - героїчну українську історію - «поему Вольного народа» і проклинав перевертнів, «дядьків отечества чужого», які совість продавали «за шмат гнилої ковбаси», які запльовували всю нашу славу історичну. Сучасним манкуртам, представникам п’ятої колонни, «рабам з кокардою на лобi, лакеям в золотiй оздобi, онучам, смiттю з помела Єго величества», які знову намагаються повернути сфальшовану окупантами історію, бажаємо замість промов на святах уважніше читати Тараса Шевченка:

Подивиться лишень добре, Прочитайте знову тую славу. Та читайте од слова до слова, Не минайте ані титли, ніже тії коми, Все розберіть…Та й спитайте тойді себе: Що ми?...Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, Що ось що ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття – ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. (Т.Г.Шевченко " І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...") Пропонуємо вашій увазі статтю Івана Діяка «П'ята колона в Україні: загроза державності».

07.03.2010 Оголошення

В зв’язку з рішенням козацького Кола про виключення з ганьбою з лав Братства Віталія Єрмака, за дії не сумісні з поняттям козацький Звичай та нехтуванням Святим Побратимством, повідомляємо усіх зацікавлених, що 6 березня 2010 року було проведено перевибори отамана та старшини Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл». Отаманом обрано Олександра Олешка. Вітаємо новообраного отамана! По всім зобов’язанням Єрмака В.А., як колишнього голови товариства, Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» призупиняє свою роботу.

05.03.2010 Вшанування пам’яті Романа Шухевича

5 березня 1950 року в Білогорщі біля Львова, загинув у бою з енкаведістами Головний командир УПА - Роман Шухевич(Чупринка). Сьогодні в Україні відбувається низка заходів, присвячених 60-тим роковинам його загибелі.

У Києві, на Майдані Незалежності українські націоналісти хвилиною мовчання та смолоскипною ходою вшанують пам’ять видатного Генерала УПА. В Тернополі, в рамках загальноукраїнської кампанії ОУН «Пам’ятай», проходитиме акція присвячена роковинам загибелі Романа Шухевича. У Львові, за молодіжної ініціативи «Героям слава!» кампанії «Молодь пам’ятає Шухевича», буде проведено традиційний 10-кілометровий пробіг-естафета містом від місця народження Р.Шухевича до місця загибелі (будинок-музей у Білогорщі) та теренову гру. В с.Гуків Чемеровецького району Хмельницької області(на місці спалення тіла), делегація представників влади та громадськості візьме участь у мітингу-реквіємі.

Пам’ятаймо та шануймо своїх Героїв.

Пропонуємо вашій увазі статтю Дмитра Вєдєнєєва і Юрія Шаповала «Роман Шухевич: Таємниця загибелі»(скорочено)

02.03.2010 Вишкіл в Олександрії

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює подяку отаману Кисляку Сергію Іоновичу (Олександрійська школа традиційного козацького бойового мистецтва "Спас") та отаману Григор'єву Сергію Володимировичу (Козацьке товариство "Козацький Звичай", м.Кіровоград) за організацію та проведення на високому рівні планового зимового навчально-вишкільного табору "Спас-Пластун".

Братство високо оцінює фізичну, спеціальну та тактичну підготовку козаків підрозділів "Бешка" (Олександрійська школа ТКБМ "Спас"), "Удай" та "Кодра" (Варта "Сокіл", м.Київ).

21.02.2010 Данило Нечай

«…один із найголовніших серед повстанців бунтівник, якому самі козаки віддають перше місце після Хмельницького».

С. Освєнцім(«Діаріуш»)

Данило Нечай (р.н.н. – 20.02.1651р.), визначний військовий і політичний діяч, один з організаторів національно-визвольних змагань українського народу середини XVII ст., полковник брацлавський.

Про нього в народі складали легенди та пісні. Як і личить легенді, він з'явився неясно звідки — достеменних відомостей про походження Данила Нечая немає. Та й сама смерть його, почасти закутана в пелену таємничості, теж стала легендою. Не збереглося навіть портрета, який безсумнівно належав би йому: всі наявні зображення вважаються більш чи менш імовірними.

16.02.2010 “Золоті букви” Василя Шкляра

"Вірю, що на цьому романові будуть виховані покоління борців за волю України!"

Роман Коваль

Нещодавно у Києві відбулась щорічна церемонія нагородження переможців XI Всеукраїнського рейтингу «Книга року 2009». Вітаємо Василя Шкляра з перемогою. Його роман «Залишенець. Чорний Ворон» визнано найкращим твором жанрової літератури. Нагадаємо, що ще раніше роман «Чорний Ворон» здобув першу премію Ліги українських меценатів на конкурсі «Ярославів Вал» – за кращий історичний роман. В цій книзі Василь Миколайович, на глибокій документальній основі, відтворив одну з найбільш замовчуваних владою сторінок нашої історії – організований повстанський рух в Центрі, Півдні і на Сході України у 1920-х роках проти більшовицької окупації.

Пропонуємо вашій увазі слова Романа Коваля “Золоті букви” Василя Шкляра” присвячені книзі “Залишенець. Чорний Ворон”.

16.02.2010 Проголошення Кубанської Народної Республіки

"Мачуха-доля відірвала наших дідів запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. …Царі робили все, щоб вибити з наших голів, із наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері. Не діждались б цього вони ніколи. Не діждались, бо хоч наші душі царі поневічили, та не вбили, і ми діти, руки на Матір не підняли б…Та минула лиха година… Прийшла воля і ми ожили. Ожили і, як вірні діти своєї Матері, йдемо тим шляхом, який указала вона, йдемо туди, де зорять уже любов між людьми, де жде і нас вільний союз вільних народів… ".

Микола Рябовіл

16 лютого 1918 року було проголошено самостійність Кубанської Народної Республіки, яка за рішенням делегатів Законодавчої Ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України. Вітаємо братів-кубанців!

З цієї нагоди пропонуємо вашій увазі статтю Дмитра Снєгирьова «Самостійна Кубанська Народна Республіка»

11.02.2010 Роковини Степового Батька

«Обрізання, забуття нашої історії в догоду комусь — оце і є національна зрада... Але тільки завдячуючи людям, які зберегли своє коріння і які є ізгоями суспільства, тими шпаринками світла крізь морок, тримається Україна...» (Анатолій Єрмак: “Патріот не може бути рабом”)

11 лютого в Києві на Байковому кладовищі Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вшанувало пам'ять Степового Батька Анатолія Васильовича Єрмака. Трагічна смерть, причини якої не з'ясовані і сьогодні, сім років тому вирвала його з родинного кола. Нехай йому буде земля пухом, а нам - його допомога.

05.02.2010 Нове на сайті

Оновлено розділи Слово Спадщанця та Мамаєві пісні

05.02.2010 МЕР ХАРКОВА ПІДТРИМУЄ ОРГАНІЗАЦІЇ ЧОРНОСОТЕНЦІВ

Симпатії Харківського мера Михайло Добкіна загальновідомі – безкомпромісний антиукраїзм, шовінізм та системна колоніальна орієнтація на сусідню північну країну. Проте останнім часом дії мера важко назвати логічними – його оточення взялося підтримувати діяльність організацій, які вже засуджені історичним буттям націй, які інтегровані в сучасний соціокультурний простір України. Мовиться про структури так званого „Союза русскаго народа”, або „Чорної сотні”, які відверто демонструють свою агресивну ксенофобію та його різновиди – переважно антисемітизм та антиукраїнізм.

03.02.2010 Створення ОУН

Після розшматування (під час Визвольних Змагань 1917-1922 рр.) і окупації України європейськими державами і більшовицькою Росією вогонь вільного козацького духу не згас , він запалав з новою силою, надихаючи українців на героїчну, беспрецедентно патріотичну боротьбу за свою землю.

29 січня – 3 лютого 1929 р. відбувся Перший Конгрес Українських Націоналістів, де було утворено єдину, революційно-підпільну українську націоналістичну організацію — Організацію Українських Націоналістів, яка згодом, не зважаючи на розбіжності в баченні шляхів боротьби за вільну Україну, вистояла і створила УПА, визнану потім західними істориками кращим партизанським рухом Другої світової війни. Українські повстанці змогли понад 10 років протистояти військовим машинам двох найпотужніших за всю історію людства тоталітарних імперій - нацистської Німеччини та більшовицької Росії. Знаменитий французький Президент генерал де Голь сказав: "Якби я мав таку армію, яку має ОУН, німецький чобіт не топтав би французької землі".

29.01.2010 Крути

Сьогодні 29(16 за старим стилем) січня - чергова річниця історичного бою українських військ з Російсько-більшовицькими загарбниками, який відбувся під станцією Крути у 1918 році. Це була сутичка з ворогом, який самовпевнено увірвався на території незалежної Української Народної Республіки, маючи на меті, як найшвидше, захопити Київ, та зашкодити укладенню Брест-Литовського мирного договору. Але загарбники прорахувалися. Своєю обороною українські підрозділи знекровили передовий ударний корпус москалів, ускладнивши йому подальше просування територією України, дали змогу українським дипломатам укласти Брест-Литовський мирний договір з Німеччиною та її союзниками(в ньому були домовленості про обмін полоненими та відмова від взаємних претензій, а насправді цей документ означав міжнародне визнання УНР), придушити більшовицьке повстання в Києві, а також дали можливість всім державним установам УНР виїхати з Києва.

Тому день бою під Крутами є законною гордістю українців. Це день української перемоги!

27.01.2010 Роковини смерті Леоніда Безклубого

26 січня 2010 року братчики з Києва та Олександрії вшанували пам'ять Леоніда Петровича Безклубого на Шкодівському цвинтарі с. Усатове та пам'ять козаків-чорноморців отамана Табанця-Хурделиці, загиблих при штурмі фортеці Хаджибей у 1791 році, а також синів України, що відправилися на Кубань у 1792 році.

22.01.2010 Підтримаємо харківський кобзарський цех

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" закликає козаків-звичаєвців та всіх, кому не байдужа українська традиційна культура, виступити на захист харківських кобзарів. Антиукраїнська політика харківської міської влади не повинна залишитися безкарною. Всі можливі законні заходи повинні бути задіяні, щоб припинити добкінське свавілля у старому козацькому місті.

Харків - місто, "уславлене" колишніми репресіями щодо народних співців. Саме тут за часів становлення в Україні сталінського режиму заарештовувалися і страчувалися незрячі народні кобзарі, саме тут у 1930 році пройшов сумновідомий Кобзарський з'їзд, після якого на Україні майже не лишилося народних співців, коли кобзарство було знищене як явище одночасно із “куркульством”.

Через 80 років подібний злочин проти української культури, але на ще більш витонченному і підступному рівні може повторитися. До цього є всі підстави і передумови. Справа у тому, що завдяки політиці, яку проводить нинішній голова Харківської міської ради п. Михаїл Добкін, широко відомий своєю відверто антиукраїнською діяльністю, кобзарська справа у Харкові опинилася у критичному стані. Одразу зазначимо, що мова піде не про офіціозні колективи, які на сьогодні є дуже далекими від традиційної української культури, а про гурти автентичного кобзарського виконавства та подвижників відомої у світі "харківської школи" гри на бандурі, які активно відроджуються у Харкові і на сьогодні вже займають помітну і впливову нішу культурного життя Слобідщини.

19.01.2010 Водохреща

Вітаємо Україну зі святом Водохреща - давнім святом води. У цей день сонце перемагає морок і темряву, освячує своїм життєдайним світлом ріки, озера, джерела і криниці. Наші предки вбачали у святі Водохреща єднання душі людської з душею природи. Саме в цю пору зима віддає всі свої сили на боротьбу з наближенням літа: починаються люті морози страшні для садів і озимини, зростають простудні хвороби і падіння худоби. Ось чому напередодні Водохреща люди намагалися захиститися від нечистої сили і усілякого зла. А обрядові купання на Водохреща були пов'язані з культом родючості - замовлянням багатого врожаю.

Тож бажаємо українцям в цьому році чистої води і багатого врожаю!

14.01.2010 Юрій Городянин-Лісовський (Горліс-Горський)

Коли я впаду...мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце.

Юрій Горліс-Горський

14 січня 1898 року народився Юрій Городянин-Лісовський (творчий псевдонім Юрій Горліс-Горський), учасник Визвольних Змагань, осавул першого основного куреня Холодноярського полку, автор книги "Холодний Яр", який описав про одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії - боротьбу українських повстанців проти окупаційної більшовицької влади у 1920-х роках.

У часи цієї окупації, людей, у яких знаходили цю книгу, трактували як неблагонадійних з усіма сумними наслідками. Принаймні до 1974 року у структурі Черкаського обласного КГБ існував "уполномоченный по Холодному Яру", мабуть пам'ятали попередження Льва Троцького :"Вы должны помнить, что коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды, комиссаров-евреев украинский крестьянин возненавидел до глубины души. В нем проснулся спавший сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит, бурлит, как Днепр на порогах, и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал им нечеловеческую силу в течение сотни(?) лет воевать против своих угнетателей - поляков, русских, татар и турок...". Одним з таких козаків, хто здійснив у ХХ-му столітті Тарасове пророцтво: «повіє новий вогонь із Холодного Яру» і був Юрій Горліс-Горський.

Новости 421 - 440 из 932
Начало | Пред. | 20 21 22 23 24 | След. | Конец